Робота з батьками
Консультація для батьків на тему :
«Моральне виховання дошкільника в сім'ї
та дитячому садку»
Змістом морального виховання є формування таких моральних якостей дошкільника, як: повага до старших, дружні стосунки з однолітками, уміння відповідно відгукуватися на горе і радість інших людей, домагатися дієвого прояви гуманних почуттів і відносин, суспільної спрямованості, виховання почав відповідальності. Серед них можна виділити два напрямки: створення умов для практичного досвіду і формування правильних моральних оцінок. В результаті такого морального виховання дитина починає діяти не тому, що хоче заслужити схвалення дорослого, а тому, що вважає необхідним дотримання самої норми поведінки, як важливого правила у відносинах між людьми.
Становлення особистості дитини відбувається спочатку в сім'ї. Адже сім'я - це маленький колектив, заснований на принципах співпраці і взаємодопомоги, де діти вчаться мистецтву жити серед людей, любити
їх,відчуваючи на собі і виявляючи до
іншим уваги і доброго ставлення.
Важливу роль у вихованні дітей відіграє
загальний уклад життя сім'ї: рівність подружжя, організація сімейного життя, правильні взаємини між членами родини, загальний тон доброзичливості, взаємної поваги і турботи, атмосфера патріотизму, працьовитості, загальний порядок та сімейні традиції, єдність вимог дорослих до дитини. Життя сім'ї повинна бути організована таким чином, щоб повніше задовольняли і розвивалися не тільки матеріальні потреби, але й духовні потреби.
Моральне виховання дітей відбувається на всьому протязі їх життя, і визначальне значення у становленні моральності дитини відіграє середовище, в якому вона розвивається і росте. Тому переоцінити важливість сім'ї у моральному вихованні дошкільнят неможливо. Способи поведінки, прийняті в сім'ї, дуже швидко засвоюються дитиною і сприймаються їм, як правило, в якості загальноприйнятої норми.
Існує кілька типів сімей і моделей сімейних взаємин. Є
неблагополучні сім'ї, неповні сім'ї. Найчастіше в цих сім'ях створені несприятливі умови для розвитку дитини, її моральних якостей, і тому більшу частину функцій виховання і навчання дітей в цій сім'ї бере на себе дошкільний виховний заклад. Дитячий садок, замінивши сім'ю, точніше, замість сім'ї став вирішувати проблеми соціалізації особистості.
В нинішній час навіть повні, гармонійні організовані родини, благополучні, з матеріальним достатком, не завжди можуть приділяти час своїй дитині. Для виховання в дитині моральних якостей, необхідно тісно працювати і співпрацювати з сім'єю. Співпраця навчального закладу і сім'ї, одна з найважливіших завдань соціалізації дитини в суспільстві. Необхідно створити такі умови, щоб у дитини, грунтуючись на прикладах з досвіду, складалося усвідомлення і розуміння того, що добре, а що погано, щоб вона могла самостійно сформувати і мати уявлення про моральні якості, такі як: жадібність, дружба і багатьох інших.
Головним помічником дитини на цьому шляху є дорослий, який конкретними прикладами своєї поведінки і закладає у дитини основні моральні норми поведінки.
Якщо приклади з досвіду дитини, його близького оточення носять негативний характер, то і чекати від нього розвинених високих моральних якостей не доводиться. Найперше завдання батьків полягає в тому, щоб допомогти дошкільникові визначитися з об'єктами його почуттів і зробити їх суспільно цінними. Почуття дозволяють людині відчути задоволення після здійснення правильного вчинку або змушують нас відчувати докори сумління, якщо моральні норми були порушені. Основа таких почуттів як раз і закладається в дитинстві, і завдання батьків допомогти своїй дитині. Ефективне моральне виховання неможливе без обговорення з малюком моральної сторони вчинків інших людей, персонажів художніх творів, вираження свого схвалення його моральних вчинків найбільш зрозумілим для малюка.
Необхідність підключення сім'ї до процесу ознайомлення дошкільників з соціальним оточенням пояснюється особливими педагогічними можливостями, якими володіє сім'я і які не може замінити дошкільний заклад: любов і прихильність до дітей, емоційно-моральна насиченість відносин, їх суспільна, а не егоїстична спрямованість. Все це створює сприятливі умови для виховання вищих моральних почуттів.
Дитячий садок у своїй роботі з сім'єю повинен спиратися на батьків не тільки як на помічників дитячого закладу, а як на рівноправних учасників формування дитячої особистості. Тому так важливий тісний взаємозв'язок педагогічного колективу, дітей і батьків. Саме від спільної роботи, від єдності думок з основних питань виховання дітей залежить, якою виросте дитина. Тільки за цієї умови можливе виховання цілісної особистості.
Єдність у вихованні дітей забезпечує вироблення правильної
поведінки дітей, прискорює процес засвоєння навичок, знань та умінь, сприяє зростанню авторитету дорослих - батьків і вихователів в очах дитини. Основою такої єдності є педагогічні знання батьків, їх обізнаність про роботу дошкільних установ.
Пам’ятка для батьків
(конкретизація завдань морального виховання)
I. Формування моральної свідомості (уявлень про моральні норми):
- формування уявлень про мораль;
- формування уявлень про добро і зло;
- закріплення суджень про те, що добре і що погано;
- учити оцінювати вчинки;
- обирати адекватну ситуації форму поведінки; - усвідомлювати свої дії.
II. Розвиток навичок моральної поведінки: - формування навичок культурної поведінки;
- виховання поваги до оточуючих (дорослих і дітей);
- виховання самостійності;
- розвиток культури спілкування;
- виховання юного джентельмена (належне ставлення до дівчаток,
жінок) і юної леді (належне ставлення до хлопчиків);
- розвиток здатності до самооцінки і корекції поведінки (за допомогою дорослих);
- формування негативного ставлення до проявів брехні, боягузтва, ліні, жорстокості тощо.
III. Виховання моральних почуттів:
- здатність помічати стан іншої людини і відповідно реагувати
(радість, гнів, жалість, співчуття, каяття тощо);
- формування уявлення про чоловічу і жіночу роль у сім’ї, відносини поколінь;
- виховання любові, поваги до членів сім’ї, дійові прояви любові
(увага, допомога, догляд);
- формування здатності приносити радість іншим людям (батькам, вихователям, друзям);
- виховання почуття любові й бережного ставлення до природиМетоди морального виховання I. Методи формування моральної свідомості:
- переконання,
- пояснення,
- навіювання,
- етичні бесіди.
- Методи формування моральної поведінки:
- практичне залучення дитини до виконання конкретних правил поведінки,
- показ і пояснення,
- приклад поведінки дорослих,
- оволодіння моральними нормами у спільній діяльності, - вправляння у моральній поведінці, - створення ситуацій морального вибору.
- Методи стимулювання моральних почуттів і мотивів поведінки:
- приклад інших,
- педагогічна оцінка поведінки, вчинків дитини,
- колективна оцінка поведінки, вчинків дитини,
- схвалення моральних вчинків дитини,
- заохочення дитини до моральних вчинків, засудження негідних вчинків дитини.
Результат морального виховання старшого дошкільника
- Володіння навичками моральної поведінки.
- Готовність до сприймання соціальної інформації.
- Бажання робити добрі вчинки.
- Відкритість до світу людей як потреба особистості.
- Позитивне ставлення до вимог дорослих.
- Використання своїх зростаючих можливостей в набутті належних звичок. “Моральне виховання дітей:
-
основні етапи й поради батькам”
Моральний розвиток дитини не менш важливий, ніж фізичний або психічний, тому батьки мають прищепити дитині моральні цінності з раннього віку
Моральність – це здатність бачити різницю між правильними й неправильними намірами, думками, вчинками й поведінкою. Моральний розвиток дитини пов'язаний із поняттями про мораль, які людина пізнає з дитинства і впродовж усього дорослого життя. Батьки повинні прищепити дитині ці поняття – це основна мета всього процесу виховання.
Етапи морального розвитку дітей
Моральний розвиток дитини відбувається поступово, починаючи з дитячого й триваючи у підлітковому та старшому віці. Розглянемо докладніше основні етапи цього процесу:1. Дитинство
Немовлята не розуміють моральних принципів. Розуміння ними, що правильне, а що ні залежить від їхніх почуттів і бажань. Провівши 9 місяців у лоні матері, немовля очікує, що мама й далі задовольнятиме його потреби. Від їх задоволення залежить те, як немовля розуміє правильне й неправильне:
- почуття голоду й самотності є дискомфортними для дитини, тому вона вважає їх неправильними;
- коли мама піклується про дитину, обіймає і годує її, малюк робить висновок, що це правильно, а якщо мама не відповідає на його потреби, відчуває страх і робить висновок, що це неправильно.
-
2. Раннє дитинство (2–3 роки)
У цьому віці дитина починає розуміти, що інші люди теж мають права й потреби. Однак вона ще не усвідомлює різниці між добром і злом. У 2– 3-річному віці малюк може відчувати провину й дотримуватися моральноїповедінки, заснованої на емпатії. Ґрунтуючись на реакції батьків, дитина розуміє необхідність слухатися їх, оскільки:
- дитина знає, що забирати іграшки в молодшого брата – погано, тому що за це батьки можуть її покарати;
- вона не розуміє, чому не можна штовхати однолітків, але знає, що буде за це покарана;
- дитина зазвичай дотримується встановлених правил, щоб уникнути покарання.
-
3. Дошкільний вік (3–5 років)У цьому віці дитина переймає сімейні цінності. Відзначимо деякі закономірності цього процесу:
- оскільки правила й норми необхідні для підтримання дисципліни в сім'ї, вони стають важливими і для дитини;
- дитина очікує, що батьки або інші дорослі контролюватимуть ситуацію;
- вона розуміє ролі дитини й дорослого й очікує, що дорослі будуть її контролювати;
- вона розуміє, що вчинки мають наслідки;
- позитивне виховання дає змогу встановлювати зв'язок із дитиною, і вона поводиться добре. Якщо такого зв'язку немає, дитина діятиме на основі своїх почуттів, доки її не спіймають на поганій поведінці.
-
Роль батьків у моральному розвитку дітей
Діти вчаться моралі у найближчих їм людей. Щоб допомогти в цьому дитині, батьки можуть зробити такі кроки: - мотивуйте дитину діяти в рамках прийнятних норм;
- визначення й визнання
-
емоцій на ранніх етапах допоможе дитині зрозуміти, що ви їй співчуваєте;
- хваліть дитину кожного разу, коли вона виявляє позитивну поведінку й демонструє правильну моральну поведінку. Так
-
дитина зрозуміє, чого від неї очікують;
- ваші діти уважно спостерігають за вами. Дотримуйтеся правил, яких ви вчите дитину, показуйте їй позитивний приклад.
-
Крім того, щоб стати зразковим прикладом для наслідування для вашої дитини, вам потрібно навчити її правильних із моральної точки зору моделей поведінки.
Як прищепити дитині моральні цінності
Прищепити дитині моральні цінності непросто. Пропонуємо декілька порад:
- поясніть дитині моральні принципи, які, на вашу думку, мають першорядне значення;
- розкажіть дитині, як погана поведінка впливає на інших і на неї саму. Наприклад: «Якщо ти говоритимеш неправду, одного разу тобі ніхто не повірить»;
- розгляньте із дитиною гіпотетичні ситуації, щоб вона оцінила свої думки і прийняла рішення. Наприклад: «Уяви, що над твоїм
-
другом знущаються в школі. Як би ти вчинив?»;
- поясніть дитині, що гарні вчинки мають гарні наслідки;
- переконайтеся, що ви виконуєте свої зобов'язання й обіцянки, дані дитині, і виявляєте доброту до неї;
- подавайте дитині позитивний приклад високоморальної поведінки;
- заохочуйте заняття, які вчать дитину моральності.
-
Заняття, які розвивають моральність у дитини
Щоб виявити в дитині її кращі моральні якості, запропонуйте їй пограти в індивідуальні, групові та розвивальні ігри. Ігри можуть навчити дітей співпраці та рівності, оскільки:
- групові ігри (наприклад, хованки, біг наввипередки тощо) вчать дітей чесності й важливості дотримання правил;
- за допомогою групових ігор діти розуміють, що дотримуватися правил потрібно не для того, щоб уникнути покарання, а тому що це правильно й етично;
- гра в хрестики-нулики добре підходить для маленьких дітей. Грайте в неї з дитиною, щоб показати, що ви можете бути з нею на рівних;
- ця гра допомагає дітям зрозуміти, що вони можуть брати на себе відповідальність за деякі свої дії й рішення і що не все залежить від інших людей.
Круглий стіл для батьків на тему: “Проблеми формування екологічно-доцільної поведінка
дошкільника в природі”
Мета:
- ознайомити батьків з різними формами роботи з екологічним вихованням дошкільнят;
- надати педагогічно-консультативну допомогу з аналізу типової поведінки дітей під час спілкування з природою;
- дати рекомендації батькам у доборі літературного матеріалу екологічного змісту для дітей.
Обладанання: виставка дитячої художньої літератури екологічної спрямованості.
Хід заходу:
Слово вихователя
Шановні батьки! Сьогодні ми зібрались щоб обговорити один із найактуальніших напрямків виховної роботи з нашими дітьми. Як ви вже знаєте, мова піде про екологічне виховання, формування у дітей основ елементарної екологічної культури та, як наслідок цього, відповідної екологічно-доцільної поведінки в природному середовищі.
Не секрет, що екологія на сьогоднішній день є однією з глобальних проблем людства, і тому ми з вами, як батьки, не можеми ігнорувати її, бути осторонь неї.
Екологічна етика та культура – суттєвий елемент у змісті екологічної освіти. Вона пов’язує людину з природою через працю, науку, міжособистісні стосунки тощо, регулюючи поведінку людини у природному середовищі.
Екологічне виховання дитини – важлива та необхідна умова її особистісного розвитку, з одного боку, моральних та естетичних якостей, а з іншого – інтелектуального рівня дошкільника, його свідомості, відповідальності, соціальної поведінки тощо.
Головна задача сучасного екологічного виховання дитини – переконливо та яскраво розкрити ідеал взаємодії людини і природи, дати поняття про те, що природа – все, що живе та існує в ній, - є величезною цінністю не тільки в смислі задоволення різноманітних потреб людини, але і з точки зору оцінки людської поведінки, вчинків, взагалі – діяльності.
Сьогодні ми спробуємо розглянути деякі типові, здавалося б на перших погляд, прості випадки, з якими ми нерідко стикаємося під час спілкування з нашими дітьми на дану тему, та розібратися в них. Для початку давайте обговоримо наступну ситуацію: гуляючи в парку разом з дитиною, ви бачите зграйку голубів.
Дитина біжить радісна і розганяє птахів.
Запитання для обговорення:
- Як ви ставитеся до цього?
- Чи вважаєте ви, що в даній ситуації потрібно заохочувати дії дитини?
- Які почуття та думки вас охоплюють із цього приводу?
- Ваші дії в даній ситуації.
- Які, на вашу думку, моральні якості будуть формуватися у малюка в результаті схвалення дорослими таких його дій?
Думка педагога
Спробуємо дати оцінку цій ситуації з точки зору ставлення дитини до природних об’єктів. Очевидне те, що виходить, якщо малюк може розганяти птахів, і це приносить йому задоволення, він в даному випадку діє з позиції сили. Дитина вважає себе сильнішою за пташок. У неї таким чином формується висока самооцінка: з тими, хто слабший за мене, я впораюсь. Малюк відчуває, що він сильніший за метеликів, коників, жучків – він може їх ловити, топтати, калічити. Спочатку дитина робить це несвідомо, але під нашим впливом. Така поведінка може закріпитися і стати нормою поведінки в природі, а в подальшому це може стати і нормою всього життя. Недоброзичливе ставлення до всього живого перетворюється на черствість на жорстокість, і не тільки до природи, але й до людей.
Дитина лякає голубів. На перший погляд нам це здається невинним зайняттям.Але, безумовно, те, що вона розважається таким чином, лякає. Малюку до вподоби, що голуби під час його наближення змахують крилами і летять, що його бояться – і саме в цьому прихований корінь і першопричина зла. Подумаємо разом про це. Якщо дитина маленька, вона може робити це ще несвідомо, просто від незнання, як вчинити. Але якщо так діє старший дошкільник, це значно гірше.
Що ж можна запропонувати дитині в цій ситуації?
- Запропонувати спостерігати за птахами, за їх поведінкою: що вони роблять.
- Показати дитині, що у птахів своє життя, вони живі істоти і не слід їм заважати. Краще простежити за тим, як вони спілкуються, чим живляться. Потрібно, щоб малята добре засвоїли просту думку: слід не заважати живим істотам, а оберігати їх. І тоді, перед тим, як бігти та розігнати зграю, малюк задумається – а чи потрібно голубам заважати?
Запитання до батьків:
- Чи стикалися ви останнім часом з якимись проблемними ситуаціями, пов’язаними з поведінкою дитини на природі?
- Як ви діяли в даних ситуаціях?
Виступи батьків з обміну досвідом.
Слово вихователя
Хибні вчинки дітей у природному середовищі нерідко пов’язані з відсутністю належних знань про довкілля. Чим же можемо ми допомогти дитині в сім’ї? Звичайно, щось розповісти їй із власного досвіду. Але справа в тому, що ми не завжди можемо правильно, у доступній формі викласти ці знання дітям. І вірним помічником в даному випадку є дитяча книга, присвячена красі природи.
Ви, мабуть, звертали увагу на те, як дивовижно письменники та поети змальовують звичайні живі істоти. Синичку, жука, зайчика, метелика, дерево. Необхідно, щоб з ранніх років життя малюка оточували доброти та ласка, щоб у нього виникало бажання милуватися рідним краєм і берегти його – адже природи довкілля неповторна, дивовижна, прекрасна.
Крім того, у подальшому відбувається перенос такої екологічно доцільної поведінки і на взаємовідносини з людьми, які оточують дитину.
Запитання до батьків
- Які книги ви купуєте своїй дитині?
- На що під час придбання книг ви звертаєте увагу:
- на зміст;
- на ілюстративне оформлення;
- необхідність цієї книги для виховання дитини тощо.
- Як ви читаєте книги:
- спочатку сам знайомлюсь, а потом читаю дитині; - спочатку роздивляюсь із малюком ілюстрації; - разом з дитиною обирає те, про що будемо читати.
- Чи потрібно враховувати вікові особливості дітей під час читання літератури?
- Як часто ви читаєте книгу разом з дитиною?
- Коли ви читаєте з нею:
- тоді, коли попросить про це малюк;
- перед сном;
- у вільну хвилину.
- Чи обговорюєте ви прочитане разом з малюком?
- Чи потрібно, на вашу думку, це робити?
- Які дитячі книги про природу є у вашій родині?
- Чи нагадуєте ви малюкові, побачивши в природі якусь істоту, явище, що ви читали про це у книзі?
- Чи помічали ви, що під впливом читання тих чи інших творів дитина виявляє інтерес або змінює ставлення до відповідних об’єктів природи?
(Батькам пропонується роздивитись книги, вибрати серед них ті, які б вони прочитали своєму малюку та пояснити свій вибір:
доступність змісту книги, цікавий виклад матеріалу, гарні ілюстрації, актуальна виховна спрямованість тощо.)
Рекомендація педагога
Перед тим, як читати книгу дитині старшого дошкільного віку, необхідно самим дорослим познайомитися зі змістом відповідної книги. По-друге, потрібно обов’язково врахувати вік малюка та доступність змісту, адже дитина має зрозуміти книгу.
Для читання краще вибирати той час, коли не треба поспішати, щоб не відволікатися на сторонні справи.
Після знайомства малюка з тим чи іншим твором необхідно обов’язково обговорити прочитане, поставити дитині кілька запитань та з‘ясувати, чи зрозуміла вона зміст та як ставиться до вчинків героїв книги.
Роздивляючись ілюстрації, можна запропонувати дитині самій прокоментувати їх зміст. Добре також мати вдома добірку листівок, картинок на природничу тематику або набір діафільмів чи слайдів.
Заключне слово вихователя:
Коло художніх творів, із якими доцільно та корисно знайомити малят старшого дошкільного віку, досить широке. Книги В.Сухомлинського та В.Біанки, В.Чухліба та Є.Гуцала, Є.Чарушина та М.Пришвіна; вірші Д.Павличка та Л.Костенко, М.Стельмаха та Г.Бойка мають стати для малят добрими наставниками і друзями. Але ви знаєте, що коло інтересів малюка досить широке. І ми не завжди можемо правильно відповісти на його запитання. Тому буде дуже добре, якщо у вашій оселі, окрім дитячої літератури, буде й добірка природничих науково-популярних книг для дорослих. При цьому не забувайте, що немає необхідності відразу відповідати на всі запитання дитини. Є такі ситуації, коли ми повинні запропонувати малюкові спочатку самостійно поспостерігати, спробувати самостійно зробити висновок і таким чином отримати відповідь на своє питання.
І, врешті, не забувайте того, що жодні книги і бесіди не допоможуть, якщо ми самі будемо негативно ставитися до світу тварин і рослин. Якщо ми особистим прикладом не будемо підтримувати цікавість малюка до живого довкілля, не будемо вчити дитину милуватися красою природи, не будемо своєю практичною діяльністю надавати природному середовищу допомогу, малюк виросте екологічно безграмотним, байдужим, стане руйнівником природи, а не її охоронцем.
Важливо не тільки те, щоб спілкування з природою дарувало дитині радість і задоволення, а щоб воно було свідомим і не шкодило довкіллю, а навпаки, допомагало йому.
На закінчення нашої зустрічі хочеться побажати вам усім успіхів у вихованні наших дітей. Не забувайте, що від того, якими ми виховаємо, виростимо сьогоднішніх малюків, залежить екологічне майбутнє не тільки нашого рідного міста, краю, але й усієї планети.
Консультація для батьків: “Народна іграшка у
виховному процесі”
Впродовж всього дитинства гра і народна іграшка займає найголовніше місце у житті дитини. В грі діти відтворюють працю дорослих, елементи трудових дій. В своїй ігровій діяльності діти відображають те, що спостерігають у родинному колі. У дітей змалку виховується любов до праці, діти засвоюють знання про навколишню дійсність. Під час гри використовуються діалоги, де закріплюється мовний
етикет, виробляється певне відношення до товаришів, почуття дружби, одночасно проходить тренування пам’яті, коли діти заучують ті чи інші віршовані тексти.
Велике розмаїття дитячих ігор притаманне календарним та обрядовим святам. Для більшості ігор діти виготовляють іграшки власноруч; майструють свищики, пищалки, роблять ляльки. Кустарна народна іграшка виготовлялася у дусі народного мистецтва. Діти робили іграшки із глини, дерева, овочів.
Нині, коли у світ дитячої гри впевнено і владно входить комп’ютер, комп’ютерні ігри та іграшки є чимось звичайним, як такими стали техніко-механічні іграшки, чи потрібно пропагувати або взагалі згадувати іграшки народні — архаїчні та спрощені
«примітивні» за способом застосування їх у грі. Проте це риторичне запитання. Не треба бути особливо обізнаним у сучасній культурі та її тонкощах, щоб аксіоматично прийняти необхідність поширення та всілякої популяризації народної іграшки, вивчення її формообразних основ у дошкільних установах. Адже в ній — суттєвій частині фольклорно-національної культури — значно більше багатств світопізнання і світорозуміння, не говорячи вже про
інформативно-генетичні багатства, ніж у найскладнішій комп’ютерній грі.
Народна традиційна іграшка має витоки в глибинних шарах фольклорної колективної культури. Підкреслимо — колективної, а не масової. Бо ж у ній втілені пластичні, орнаментальні, нарешті образні уподобання кожного окремого етносоціального осередку —
якісного складового елементу осереддя національного. В цьому принцип фольклорного колективного мистецтва. Водночас масове мистецтво функціонує за законами горизонтального поширення інформації, що нерідко призводить до спотворення, спрощення та вульгаризації самої ідеї дитячої гри.
Використання народної іграшки у вихованні сприяє прилученню дитини до духовного, естетичного, побутового досвіду народу. Дитина, наприклад, не оцінює іграшку, як витвір мистецтва, або як образ пов’язаний з певними
легендами, казками, міфами. Однак граючись нею, здійснює зорове та сенсорне сприйняття її форми (матеріально пластичної, кольорової, орнаментально-знакової) непомітно для себе, приєднується до місцевої, а через неї і до етнонаціональної сфери образних уподобань, художніх особливостей, які водночас мовою свого змісту, розповідають про виробничо-господарську та святково-обрядову діяльність населення, тієї місцевості, того краю, який ця дитина згодом, коли стане дорослою людиною, усвідомить як рідний.
Народна іграшка є насамперед явищем культури. Але основні образні,
смислові, символічні чинники народної іграшки є породженням етнонаціонального середовища.
Народна іграшка, як і все традиційне народне мистецтво, позбавлена елементів зовнішнього етнографізму. Справжня народна іграшка, як правило, містить обмаль зовнішніх атрибутів етнічної належності. Така
належність становить саму її образну і змістовну сутність. Тому традиційна народна іграшка здебільшого позначена простотою форми, позбавлена кричущо-яскравих кольорів, складної та вибагливої орнаментації. Гра з такою іграшкою, візуальне й сенсорно-контактне знайомство з нею є одним із засобів формування в дитини критеріїв причетності до своїх родових, етнонаціональних ціннісних основ. Засвоєння такої іграшки разом з мовою і творами фольклору (колисковими, казками, колядками, співаночками, приказками, загадками тощо) формує перші уявлення про навколишній світ, перші життєві враження та почуття, закладає в дитині той духовний резерв, який знадобиться їй у дорослому житті, коли постане питання вибору шляху та напряму руху.
Мистецтво українського
іграшкарства формує в дітей естетичні смаки, творчі здібності. Народна іграшка має не лише екологічну, а й духовну чистоту. Зроблена з любов’ю, вона
розвиває кмітливість, фантазію, духовний світ дитини, дає перші професійні навички, пробуджує відчуття рідного коріння. Окреме місце серед іграшок посідають ляльки.
У виборі образної іграшки, діях з нею значною мірою виявляється ставлення до того, що вона уособлює. Використання народної іграшки у вихованні сприяє прилученню дитини до духовного, естетичного, побутового досвіду народу.
Художньо оформлена іграшка збуджує у дитини естетичні почуття і переживання, формує естетичний смак. Цікаві за змістом і формою
іграшки позитивно діють на психічний стан дитини, світосприймання, активізують життєвий тонус, що впливає на її здоров’я і фізичний розвиток.
На дітей дошкільного віку особливо впливають іграшки, що зображають
людей, істот і предмети реального світу: тварин, риб, птахів, рослинність, предмети побуту, техніки тощо. Вони не тільки спонукають до різноманітних за змістом ігор, а й допомагають увійти в роль, створити улюблений ігровий образ, реалізувати задум.
Таким чином можна зробити висновок, що виховна цінність іграшки полягає в тому, що вона сприяє формуванню самостійності, творчої діяльності дітей. Народні іграшки здавна використовують з метою естетичного, морального, розумового, фізичного виховання. Народна іграшка є засобом формування відчування естетичної краси, естетичного смаку, сенсорного сприйняття тощо. Під час гри дошкільник розвивається, пізнає світ, наслідує і засвоює соціальний досвід. Іграшка є засобом передавання культурного досвіду народу від покоління до покоління.
Використання народної іграшки забезпечує художній розвиток.
Консультація на тему: “Патріотизм починається з колиски”
Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини
– не тільки розумом, а й передусім серцем... Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в
одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.
Мета дошкільного виховання полягає у тому, щоб сформувати національно свідомого громадянина, патріота, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.
Основними завданнями педагогів у роботі з патріотичного виховання
дітей дошкільного віку є:
- розширювати уявлення про місце кожної людини в соціальному середовищі, необхідність дотримання морально-етичних норм суспільства;
- формувати у дітей позитивний образ Батьківщини та рідної домівки;
- виховувати любов і повагу до членів своєї родини, бажання піклуватися про них;
- формувати ціннісне ставлення до культури українського народу, його історичного минулого, мови, звичаїв, традицій;
- виховувати почуття власної гідності як представника українського народу;
- навчати дотримуватися культури поведінки у щоденній життєдіяльності;
- почуття власної гідності як представників свого народу;
- толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.
Для цього в ЗДО повинна бути створена цілісна система всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина-патріота України шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу; а також формування у них почуття причетності до
історії та майбутнього свого краю, пробудження і виховання патріотичних почуттів.
А також створена матеріальна та навчальна бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо), в кожній групі для роботи з дітьми доцільно створити відповідне розвивальне середовище:
- оформити український куточок національної та народної символіки;
- оформити добірку віршів про Україну, Київ, Дніпро, Кривий Ріг , рідну природу, Батьківщину;
- зібрати бібліотеку українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри, тощо; ● підібрати фонотеку українських пісень;
- підібрати та узагальнити дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу;
- підібрати ілюстрації, плакати, карту України;
- доповнити папками, ширмами на українську тематику;
- доповнити українським національним одягом, рушниками, посудом.
Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.
Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадянському вихованні дітей дошкільного віку. Систематична робота з патріотичного виховання дає змогу педагогам послідовно й системно формувати у дітей уявлення про такі складні для розуміння дитини моральні категорії, як добро, зло, совість, людяність тощо.
Ключовими фігурами освітнього процесу є діти, батьки педагоги. Всю роботу доцільно спланувати в трьох напрямках:
- -робота вихователя;
- -робота з дітьми; ● -робота з сім’єю.
Роботу з патріотичного виховання дітей планувати відповідно до їхніх вікових особливостей і можливостей. Підвищення фахової компетентності педагогів з питань формування громадянської компетентності дошкільників передбачає поглиблення теоретичних знань та вдосконалення практичних вмінь і навичок.
Педагоги мають:
досконало володіти знаннями, необхідними для реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти; орієнтуватися на вікові та індивідуальні особливості дошкільників;
вміло поєднувати репродуктивну й продуктивну діяльність, спонукаючи дітей до творчої;
використовувати в роботі з дітьми сучасні форми роботи,
ІКТ-технології; активно залучати батьків до участі в освітньому процесі.
Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитині елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами, малими жанрами фольклору.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої
Батьківщини – місця, де людина народилася. У цьому зв’язку, як мені здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, прийомів, методів, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Ефективність патріотичного виховання дошкільників досягається використанням різних методів, які умовно поділяються на дві групи.
Перша група – це вербальні та наочні методи, спрямовані на формування в дітей суспільних уявлень, моральних суджень, оцінок. До них належать спостереження й екскурсії, зустрічі з героями війни та праці, розповіді вихователя, бесіди, читання художньої літератури, розгляд картинок, ілюстрацій до книжок, зразків декоративно-прикладного мистецтва різних народів, перегляд діа- і кінофільмів, прослуховування музики, пісень, проведення рухливих ігор.
Друга група методів забезпечує набуття дітьми практичного досвіду з
основ громадянської поведінки в процесі безпосереднього пізнання явищ і подій навколишнього суспільного життя та спілкування з дорослими і ровесниками в різних видах цілеспрямованої творчої діяльності дітей. До цієї групи належать методи залучення дітей до посильної суспільно
корисної праці, привчання до основ громадянської поведінки, відтворення побаченого і сприйнятого в творчій діяльності.
Складні моральні почуття не є вродженими. Їх треба виховувати і розвивати в процесі всієї навчально-виховної роботи. Вихователь повинен пам’ятати, що в кожній віковій групі всі завдання патріотичного виховання вирішуються одночасно і поєднуються з різноманітною дитячою діяльністю.
Успіх патріотичного виховання залежить від правильної організації всього навчально-виховного процесу в дошкільному закладі. героїчних вчинків українського народу сприяють вихованню в дітей любові до сім’ї, українського народу, до рідної Батьківщини.
Консультація для батьків на тему:
«Сенсорний розвиток - основа формування розумових здібностей дошкільника»
Сенсорний розвиток дитини розвиток її відчуттів і сприймання, формування уявлень про зовнішні властивості предметів:їх форму, колір, величину, положення у просторі, а також запах, смак .
Дошкільне дитинство є періодом інтенсивного розвитку дитини. Від рівня
цього розвитку значною мірою залежить успішність її розумового, естетичного виховання, стан сформованості загально-навчальних умінь і навичок.
Значення сенсорного розвитку дітей раннього віку виражається в наступному:
- воно являє собою базу для інтелектуального розвитку дитини;
- структурує і впорядковує дитячі враження від спілкування із зовнішнім світом;
- стимулює розвиток спостережливості та уваги;
- робить позитивний вплив на естетику дитини,
- стає базою для розвитку фантазії і уяви;• формує сенсорні еталони;
- дозволяє розширити словниковий запас;
- робить вплив на рівень розвитку слухової, зорової, образної, моторної пам’яті;
- готує малюка до взаємодії з реальним світом.
Сенсорний розвиток відбувається протягом усього життя, але ранній вік є тим періодом, коли дитина пізнає навколишній світ великими темпами, тобто нагромаджує і засвоює соціальний сенсорний досвід.
До головних завдань
сенсорного виховання належать:
- формування у дітей системи обстежуваних дій;
- формування системи
сенсорних еталонів;
- розвиток уміння самостійно використовувати сенсорні еталони у власній діяльності.
Розглянемо їх детальніше.
Методика сенсорного виховання в закладі передбачає навчання дітей обстеженню предметів. Обстеженням називають спеціально організоване сприйняття предметів з метою використання його результатів у тій чи іншій змістовної діяльності.
Навчання обстеженню проводиться як спеціально організоване сприйняття предмета з метою виявлення тих його властивостей, про які важливо знати, щоб успішно впоратися з майбутньою діяльністю. Один і той же предмет обстежується по різному в залежності від цілей обстеження і самих обстежуваних якостей.
Існують загальні правила для всіх видів обстеження:
- сприйняття цілісного образу предмета;
- уявний поділ на основні частини і виявлення їх ознак (форма, величина, колір та інше);
- просторове співвідношення частин один з одним
(праворуч,ліворуч, над, зверху і так далі);
- вичленення дрібних деталей , встановлення їх просторового розташування по відношенню до основних частин; • повторне цілісне сприйняття предмета.
Обстеження за такою схемою допоможе дітям оволодіти узагальненими способами чуттєвого пізнання, якими вони зможуть користуватися в самостійній діяльності.
У дошкільному віці починається етап безпосереднього засвоєння і використання сенсорних еталонів. Саме з трьох років основне місце в сенсорному вихованні дітей займає ознайомлення їх із загальноприйнятими сенсорними еталонами та способами їх використання.
Сенсорні еталони - це психічні образи, що містять уявлення про чуттєво сприймані властивостей об’єктів.
Так , в області форми - це геометричні фігури ( коло, квадрат, трикутник), в області кольору - вісім кольорів спектора. Особливе місце займають еталони величини, так як вони носять умовний характер.
Хоча дитина раннього віку ще не готова до засвоєння сенсорних еталонів, але у неї починає накопичуватися уявлення про колір, форму , величину та інші якості предметів. Важливо, щоб ці уявлення були достатньо різнобічними. Поступово дитина опановує назви еталонів.
Дітей вчать застосовувати освоєні еталони якостей для аналізу предметів, вчать порівнювати предмет з еталоном, помічати подібність і відмінність. Це дозволяє бачити особливість предметів, бачити відоме в новому, відносити предмети до груп за різними якостями. Оволодіння еталоном піднімає розумову діяльність дитини на новий щабель: формується процес узагальнення на чуттєвої основі (еталон), поглиблюються процеси аналізу, узагальнення на основі володіння еталоном.
В результаті оволодіння в процесі навчання системами перцептивних дій і системами еталонів діти отримують широкі можливості для орієнтування в навколишній дійсності.
Сенсорний розвиток має здійснюватися у тісному зв’язку з навчанням дитини тих видів діяльності, в ході яких він повинен враховувати і відтворювати властивості предметів (малювання, ліплення, конструювання). Саме у цих видах діяльності перед дітьми виникає необхідність сприймати предмети як можна точніше, повніше, виробляється вміння обмацувати, оглядати предмети у певній послідовності. Вказівки дорослих допомагають дитині виділяти відповідні предмети або частини, помічати подібність і відмінність.
Гра - універсальний спосіб виховання і навчання дитини. Ігри, що розвивають сенсорне сприйняття, дуже потрібні малюку раннього віку. Вони приносять в життя дитини радість, інтерес, упевненість у собі і своїх можливостях. Ігри, в яких використовуються дії з предметами, розвивають не тільки рух, а й сприйняття, увагу, мислення і мову дитини. Уміле не нав’язливе керівництво педагога діями малюка дозволяє дитині перейти від примітивного маніпулювання для виконання різноманітних практичних дій з урахуванням величини і форми предметів. Для розвиваючих ігор з малюками потрібно використовувати різні збірні іграшки (вкладки, пірамідки, куби, тощо), які вимагають співвіднесення властивостей декількох деталей. Для організації навчально-ігрової діяльності дитини використовується 5 видів дидактичних іграшок:
- для нанизування (різні пірамідки);
- об’ємні геометричні;
- для викладання та викладання;
- різні форми (конуси, куби, циліндри);
- збірно-розбірні (мотрійки), а також предмети та іграшки спеціально підібрані за будь-якими якостями.
Підводячи підсумок вищевикладеного, можна зробити висновок, що в результаті систематичної роботи по сенсорному вихованню дітей раннього віку у них виявляються сформованими вміння і навички, які свідчать про відповідний рівень розвитку. Отже, сенсорний розвиток - основа формування розумових здібностей дошкільника.
Консультація для батьків на тему: “Розвиток дрібної моторики рук у дітей дошкільного віку”
Батьків завжди хвилює питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини і як правильно підготувати його до школи. Вченими доведено, що розвиток руки та розвиток мови і мислення дитини тісно зв'язані між собою.
Розвиток дрібної моторики це один з найважливіших показників інтелектуальної готовності малюка до шкільного навчання. Зазвичай, якщо у дитини добре розвинена дрібна моторика, вона завжди логічно міркує, в неї добре розвинута пам'ять, увага та зв'язна мова. Вчителі завжди відзначають, що першокласники дуже часто відчувають великі труднощі в опануванні навичок в письмі. Письмо - це складний навик, який включає виконання унікальних, координованих рухів руки. Отже техніка письма потребує сумісної злагодженої роботи м'язів кисті та всієї руки, а також розвиненого зорового сприйняття та довільної уваги.
Для повного оволодіння навичками письма необхідно мати певну функціональну зрілість кори головного мозку, у непідготовлених до письма дітей, при недостатньому розвитку дрібної моторики та зорового сприйняття і уваги, як правило, призводить до стану тривоги дитини у школі та негативного ставлення до навчання. Тому в дошкільному віці дуже важливо розвивати механізми, які потім будуть необхідні для оволодіння письмом, створювати умови для постійного накопичення дитиною практичного та рухового розвитку і навичок ручної вмілості.
В дошкільному віці дуже важливою рахується саме підготовка до письма, а не саме навчання писати, і це повинно починатися задовго до шкільної парти.Батьки, які в певний час починають приділяти належну увагу певним вправам, різноманітним завданням, іграм, щодо розвитку дрібної моторики та координації рухів рук, наразі вирішують відразу два
питання: по-перше, вони непрямим чином починають впливати в загальному інтелектуальному розвитку малюка, по-друге, вони його до оволодіння навичок письма, які в майбутньому обов'язково допоможуть уникнути різних проблем шкільного навчання.
Основні види розвитку дрібної моторики рук Пальчикова гімнастика ("Пальчикові ігри" - це як завжди, інсценування за допомогою пальців різних римованих казок та історій, виконання багатьох ігор вимагають брати участь обидві руки, що навчає дітей орієнтуванню в поняттях напрямку: «ліворуч», «праворуч», «вниз», «угору» то що. В ході пальчикових ігор малюки повторюють рухи дорослих, тим самим активізують моторику рук, таким чином виробляється вміння керувати своїми рухами, тренування спритності, концентрування уваги на одному з видів діяльності.
Гра "Моя сім'я".
Це пальчик - мій дідусь,
Це пальчик - моя бабуся,
Це пальчик - любимий татко,
Це пальчик - рідненька ненька,
Це пальчик - буду я, От і вся моя сім'я!
(Почергово згинають пальці, з початку великий)
Графічні вправи Завдання "Штрихування"
Намалюйте контурну картинку, наприклад, фрукт, або овоч і дайте дитині заштрихувати картинку прямими рівними лініями, не виходячи за її контури.
Завдання "Обведи малюнок"
Намалюйте контурну картинку і дайте дитині обвести малюнок точно по лініях, не відриваючи олівець від паперу.
Завдання "З'єднай по точках"
Намалюйте контурну картинку пунктирними лініями і дайте дитині з'єднати пунктири (точки) однією суцільною лінією, не відриваючи олівець від паперу.
Завдання "Намалюй фігури"
Намалюйте дві геометричні фігури, одну велику, іншу маленьку дайте дитині намалювати всередині великої фігури, що поступово зменшуються фігури, а навколо маленької - поступово збільшуються фігури. Торкатися стінок попередньої фігури можна. Чим більше вийде фігур, тим краще.
Завдання "Намалюй таку ж картинку" Намалюйте будь-яку картинку і дайте дитині повторити ваш малюнок.
Завдання "Дорисуй картинку"
Намалюйте ліву половину картинки і дайте дитині домалювати праву половину малюнка.
Завдання "Графічний диктант"
Дитині дається наступна інструкція: "Слухай уважно і проводь лінії під диктовку. Одна клітинка вверх, одна клітинка направо, одна клітинка вниз, одна клітинка направо» і т. д. " Візерунки можуть бути різними.
Чим ще можна займатися з дитиною, щоб розвинути ручну вмілість? Розминати пальцями пластилін, глину;нанизувати великі і дрібні гудзики, кульки на нитку;грати з мозаїкою, конструктором, кубиками;грати з піском, водою;різати ножицями (аплікація, симетричне вирізування, вирізання різних фігурок)малювати різноманітними матеріалами (олівцем, ручкою, крейдою, аквареллю, кольоровою крейдою, гуашшю)